Зміна біохімічних показників крові за умов використання ентеросорбентів Ваулену та Полісорбу

Изучены изменения биохимических показателей крови у боль­ных ревматоидным артритом и системной красной волчанкой при лече­нии энтеросорбентами: вауленом и полисорбом. Установлено, что в ре­зультате применения ваулена повышается активность аланиновой аминотрансферазы и возрастает содержание альбумина, мочевины, мочевой кислоты. При приеме полисорба снижаются содержание глюкозы и ак­тивность аланиновой и аспарагиновой аминотрансфераз. Это необходи­мо учитывать при выборе энтеросорбента для лечения больных иммунокомплексными ревматическими заболеваниями с поражением парен­химы печени и гиперурикемией.

В складній системі підтримання біохімічного гомеостазу важ­ливе місце посідає шлунково-кишковий тракт, високий рівень саморегу­ляції якого значною мірою забезпечує сталість внутрішнього середови­ща організму завдяки диференційованому усмоктуванню та видаленню органічних та неорганічних речовин [1, 2]. В останні роки при лікуванні захворювань досить широко застосовують метод ентеросорбції, спрямо­ваний на зв'язування в травному каналі та на видалення екзогенних та ендогенних молекулярних метаболітів, надмолекулярних структур, клі­тин [1, 3-5]. При цьому клініцисти розраховують на елімінацію саме тих сполук, які накопичуються в надмірних кількостях при даному захво­рюванні. Однак результати експериментальних досліджень та випробу­вань на добровольцях свідчать про те, що різні види ентеросорбентів здат­ні істотно впливати на вміст багатьох непатологічних біохімічних компо­нентів крові [1, 5, 6]. Відзначають також, що результати застосування сорбентів у здорових та хворих людей часто не відповідають даним експе­риментальних досліджень, а в ряді випадків має місце ефект, протилеж­ний очікуваному [4-7]. Зважаючи на невивченість цього питання стосов­но хворих на ревматичні захворювання та відомості щодо наявності у останніх суттєвих відхилень у функціонуванні шлунково-кишкового трак­ту [8-10], ми в даному дослідженні поставили собі за мету з'ясувати вплив різних видів ентеросорбентів на біохімічні показники крові у хво­рих на ревматоїдний артрит та системний червоний вовчак.

Матеріали і методи

Досліджували 48 хворих на ревматоїдний артрит та 11 хворих на системний червоний вовчак, які знаходились на стаціонарному ліку­ванні у ревматологічному відділенні. Середній вік хворих становив 45,8 ± ± 1,2 року (від 25 до 67 років), давність захворювання - 4,3 ± 0,4 року (від 4 місяців до 15 років). Критеріями для відбору хворих були середній чи ви­сокий ступінь активності захворювання, відсутність ознак печінкової та ниркової недостатності, виразкової хвороби, а також даних про шлунково-кишкову кровотечу в минулому. Ентеросорбцію проводили протягом 10-12 днів, починаючи з третьої доби перебування хворого в стаціонарі. Застосовували два види ентеросорбентів: волокнистий вуглецевий - ваулен у дозі ЗО мг на 1 кг маси тіла (ЗІ хворий - група І) та кремнієво-кисневий - полісорб у дозі 50 мг на 1 кг маси тіла на добу (28 хворих - группа II). Групи хворих формували методом сліпої вибірки. Сорбенти приймали щоденно в два-три прийоми таким чином, щоб хворий не одержував їжі та пероральних лікарських засобів протягом не менше двох годин до та після вживання сорбенту. Крім сорбентів хворі отримували один з нестероїдних протизапальних засобів (36 хворих на ревматоїдний артрит та три - на системний червоний вовчак) чи глюкокортикостероїдів (п'ять хворих на ревматоїдний артрит та шість - на системний червоний вовчак) у тій са­мій дозі, що й на догоспітальному етапі. Семеро хворих на ревматоїдний артрит та двоє - на системний червоний вовчак, які амбулаторне не лі­кувалися, ніяких препаратів під час ентеросорбції не одержували. Всі хворі утримувалися на звичайному лікарняному раціоні харчування. Обов'язковою умовою проведення ентеросорбції було щоденне спорожнен­ня кишечника.

Кров для дослідження біохімічних показників відбирали з ліктьової вени зранку натщесерце в день початку ентеросорбції та після її закінчен­ня. Вміст загального білку, альбуміну, сечовини, креатиніну, сечової кислоти, холестерину, b-ліпопротеїдів, білірубіну та активність аланінової і аспарагінової амінотрансфераз в сироватці крові визначали за допо­могою стандартних наборів реактивів на автоматичному аналізаторі "Ехрress-550", а глюкози - на напівавтоматичному аналізаторі "Еksan-g". Концентрацію молекул середньої маси визначали експрес-методом [11] на спектрофотометрі СФ-26 за довжини хвилі 254 нм.

Контрольну групу складали 20 практично здорових осіб. Отримані дані обробляли методом варіаційної статистики.

Результати та обговорення

Клінічна ефективність ентеросорбції у вигляді регресії суглобо­вого та шкіряного синдромів, зниження чи нормалізації температури ті­ла, позитивної динаміки лабораторних показників активності запаль­ного процесу була приблизно однаковою і зареєстрована у 58 та 60,7 % хво­рих груп І та II відповідно. У шести хворих за прийому ваулену та у чоти­рьох - полісорбу спостерігалося загострення хвороби.

Динаміку біохімічних показників за лікування ентеросорбцією наве­дено в таблиці. Згідно з цими даними, до початку ентеросорбції суттєвих відмінностей між групами І та II не виявлено. В результаті 10-денного прийому ваулену вірогідно зростає вміст альбуміну, що може бути по­в'язано зі зниженням активності запалення, відносним зменшенням вмісту грубодисперсних білків, зокрема g-глобулінів. При цьому суттєво зростає вміст сечовини (у 19 хворих - 61,3%), хоча лише за трьох випад­ків він перевищує верхню межу норми (6,4 ммоль/л). Концентрація креа­тиніну теж дещо збільшується у ІЗ хворих (42%), але в середньому по гру­пі зміни незначні. Найвиразніша динаміка спостерігається з боку сечо­вої кислоти, вміст якої зростає у 23 хворих (74,2 %), в цілому по групі - на 30,7 %. Слід відзначити також підвищення активності аланінової амінотрансферази, яка перевищує нормальний рівень у десяти хворих (32,3%).

Іншими були зміни досліджуваних показників за використання як сорбента полісорбу. Так, вміст сечовини та креатиніну мав тенденцію до зниження, дещо зростаючи - в нормальних межах - тільки у семи хво­рих (25 %). Концентрація сечової кислоти зменшувалася у 17 пацієнтів (60,7%), в цілому по групі зміни несуттєві. Поряд з цим значно знижуєть­ся активність аланінової та аспарагінової амінотрансфераз на 35,2-35,4 %  початкового рівня. Така направленість змін спостерігається відповід­но у 20 (71,4%) та 22 (78,6%) хворих. Прийом полісорбу супроводжується також вірогідним зменшенням вмісту глюкози в крові, хоча ні в одному з випадків він не є нижчим за норму (3,3 ммоль/л) і не спостерігається клі­нічних ознак гіпоглікемії. Інші інгредієнти в обох групах не змінюються.

На основі отриманих даних можна зробити висновки щодо здатності ентеросорбентів ваулену та полісорбу змінювати у хворих на ревматич­ні захворювання біохімічний склад крові та щодо значних відмінностей у впливі цих сорбентів на окремі види обміну речовин.

Оцінюючи викладені вище результати, насамперед слід звернути увагу на їх невідповідність даним експериментальних досліджень, в яких встановлена висока адсорбційна активність ваулену та інших вуглецевих сорбентів по відношенню до сечової кислоти, креатиніну, білків, молекул середньої маси, холестерину, ліпідів [1, 6]. Однак вже при випробуван­нях на здорових особах [5, 6] не підтверджуються експериментальні дані, а зміни деяких показників (зокрема лілідів) є протилежні очікуваним. Подібні спостереження наводять і інші автори, що застосовують ентеросорбенти у хворих з різноманітною патологією [4, 7].

Різноманітність і неоднозначність результатів дослідів, проведених у даному напрямку різними авторами [1, 4-7], а також відмінні точки зору на механізм дії ентеросорбентів [1,7, 12] обумовлені кількома причинами. По-перше, труднощами реалізації в організмі людини власне адсорбцій­них якостей сорбентів внаслідок паралельно перебігаючих процесів сорб­ції та десорбції. По-друге, біологічний ефект ентеросорбціі значною мірою залежить від кислотності, стану бар'єрної функції шлунково-кишкового тракту, характеру змін кишкової мікрофлори [1]. І, по-третє, організм як високоорганізована саморегулююча система при змінах в одній із ланок підтримання гомеостазу намагається різними шляхами відновити рівно­вагу [2]. Отже, аргументовано пояснити динаміку кожного біохімічного параметра крові при застосуванні ентеросорбціі досить важко. Можливо, слід погодитися з точкою зору [7], згідно якої кінцевий результат ентеро­сорбціі визначається не стільки сорбцією, як такою, скільки каталітич­ною дією сорбентів.

Біохімічні показники сироватки крові при лікуванні ентеросорбентами вауленом (група І) та полісорбом (група ІІ) хворих на ревматичні захворювання (М±m)

Показник	Контроль (n = 20)	І група (n = ЗІ)		ІІ група (n = 28)
		До ліку­вання	Після лікування	До  лікування	Після лікування
Загальний білок, г/л	75,2 ± 1,1	74,5   ± 1,0	73,1 ±1,1	74,3± 1,1	72,5 ±1,1
Альбумін, г/л	51,7 ± 1,5	48,0±1.2	50,9 ±0,8*	50,6± 1,4	49,6 ±1,7
Сечовина, ммоль/л	4,5 ± 0,3	4,4± 0,2	5,1 ±0.3*	4,9± 0,4	4,4 ±0.2
Креатинін, мкмоль/л	71± 3	74± 4	80 ± 5	74± 4	69 ± 3
Сечова кислота, мкмоль/л	289 ± 25	293± 12	383 ±27*	336± 27	323 ±35
Холестерин, г/л	3,3 ± 0,3	3,7± 0,2	3,7 ±0.2	3,2± 0,3	3,2 ±0.2
b-Ліпопротеїди, ум. од.	32,6 ± 2,1	30,7± 1,4	27,2 ± 1.7	33,4± 2,0	35,5 ± 2,1
Загальний білірубін, мкмоль/л	10,8 ± 0,8	12,4±0,5	12,3 ± 0,7	12,2± 0,9	11,5 ± 0,5
Аланінова амінотрансфераза, од/л	22,4 ± 2,5	28,5± 2,4	35,0 ± 1,9*	34,9±2,8	22,6 ± 1,8*
Аспарагінова амінотрансфераза, од/л	21,7 ± 1,8	23,5 ± 1,6	22,8 ± 1,2	27,4 ± 1,7	17,7 ± 1,0*
Глюкоза, ммоль/л	4,1 ± 0,1	4,14± 0,1	3,99±0,1	4,21± 0,09	3,82± 0,10*
Молекули середньої маси, од. екст.	0,24 ± 0,02	0,29± 0,01	0,30 ±0,02	0,28± 0,01	0,27 ±0,01

* - р < 0,05 відносно результатів ”до лікування”.

Враховуючи значну частоту гіперурікемії при ревматичних захворюван­нях, необхідно звернути увагу на підвищення вмісту сечової кислоти за лікування вауленом.

Таким чином, незважаючи на однакову клінічну ефективність вауле­ну та полісорбу у хворих на ревматоїдний артрит та системний червоний вовчак, ці два види ентеросорбентів по-різному діють на біохімічні показ­ники крові. Як випливає з отриманих результатів, ваулен небажано при­значати пацієнтам із ураженням паренхіми печінки, первинною чи вто­ринною подагрою. У таких хворих при проведенні ентеросорбції доціль­но застосовувати полісорб.

Література:

1. Энтеросорбция / Под ред. Н. А. Белякова. - Л., 1991. - 336 с.
2. Гомеостаз / Под ред. П. Д. Горизонтова. — М.: Медицина, 1981. — 576 с.
3. Лопаткин Н. А.,  Лопухин Ю. М. Эфферентные методы в медицине (теоретические и клинические аспекты экстракорпоральных методов лечения).- М.: Медицина,1989. — 352 с.
4. Терновой К. С., Бутылин Ю. П., Сакун Ю. М. Энтеросорбция в лечении заболеваний внутренних органов // Врачеб, дело. - 1987. - № 9. - С. 27-31.
5. Бутылин Ю. П., Сакун Ю. М., Стрелко В. В. и др. Влияние микросферических углеродных сорбентов на некоторые физиологические процессы в организме // Физиол, журнал. — 1986. - 32, № 3. - С. 314-318.
6. Беляков Н. А., Соломенников А. В., Малахова М. Я. и др. Динамика биохимических по­казателей крови при проведении энтеросорбции // Физиология человека. — 1989. — 15,  №1.- С. 143-147.
7. Земсков В. С., Шор-Чудновский М. Е., Картель Н. Е. О возможном механизме лечебно­го эффекта энтеросорбции // Клин. хирургия. — 1988. —№ 3.— С. 61—62.
8. Алекберова 3. С., Измаилова М. Х., Шамов И. А. и др. Диагностика и лечение пораже­ния кишечника при ревматоидном артрите // Тез. докл. ІІІ Всесоюз. съезда ревматологов (Вильнюс, сентябрь 1985 г.). - Вильнюс, 1985. - С. 98-99.
9. Виsch J., Наттеr М., Вrипkhоrst R.,Waganer Р. Endotoxinbestimmung bеі еntzundlich-reumatischen Erkrankungen - Dеr Еinfluss nichtsteroidaler Аntiphlogistica аuf dіе  Dаrmреrmеаbilitat // Z. Rheumatol. - 1988. - 47, № 3. – S. 156-160.
10. Shinebaum R., Nеитапп V. С., Сооke Е. М., Wright V. Соmparison оf fаесаl flоrае іn раtіеnts  with rheumatoid аrthritis аnd соntrols // Вrіt. J. Rhеumаtоl. - 1987. - 26, № 5.- Р. 329-333.
11. Скрининговый метод определения средних молекул в биологических жидкостях: Метод. рекомендации / Сост. Н. И. Габриэлян и др. - М., 1985. - 22 с.
12. Картель Н. Т., Швец Д. И., Бутылин Ю. П. и др. Медико-биологическая оценка лечебных и радиопротекторного действия углеродных энтеросорбентов // Наука и производство — здравоохранению: Докл. П Киев. междунар, научно-практич, конф. изобретателей (Киев, октябрь 1990 г.): Тез. докл. - Киев, 1991. - Ч. ІІІ. - С. 127-128.

О. В. Yаreтеnko, S. Н. Теr-Vаrtапyап, L. G. Loрushепko, G. А. Mikhalchuk
СНАНGЕS ОF ВІОСНЕМІСАL ВLООD INDICES UNDER USE ОF VAULEN АND РОLISORB ЕNТЕROSORВЕNТS