Консультация ревматолога РІ Киеве — артроз, артрит, подагра. Запись РїРѕ тел. +380 44 599-33-81
Заболевания Препараты Публикации

Виразкова хвороба як фактор високого ризику НПЗП-гастропатій

Свінціцький А.С., Пузанова О.Г., Кирлиця Т.В., Національний медичний університет ім. О.О. Богомольця, м. Київ
Рейтинг 
0
+

Пацієнти із виразковою хворобою (ВХ) становлять групу високого ризику виникнення ерозивно-виразкових гастродуоденальних ускладнень терапії нестероїдними протизапальними препаратами (НПЗП). Первинна профілактика НПЗП-гастропатій у таких хворих повинна проводитися шляхом застосування мізопростолу, інгібіторів протонної помпи (ІПП) або ЦОГ-2-селективних засобів, а згідно останніх рекомендацій American College of Rheumatology (2002), доцільніше комбінувати ЦОГ-2-інгібітори із ІПП. Активна пептична виразка є абсолютним протипоказанням для будь-якої методики НПЗП-терапії. Ерадикація гелікобактерної інфекції розглядається як профілактичний захід лише в разі тривалого застосування НПЗП, чого слід уникати при найпоширенішій ревматичній хворобі – остеоартрозі (ОА).

Мета: порівняння частоти та важкості гастродуоденальних ускладнень різних методик НПЗП-терапії у хворих на ОА із супутньою ВХ.

Матеріали та методи. Обстежено 90 хворих на ОА (32 чоловіків, 58 жінки, середній вік 54,6 ± 3,1 роки, переважав поліостеоартроз повільно прогресуючого перебігу, ІІ рентгенологічної стадії, незначним чи помірним синовітом, тривалість хвороби 7,5 ± 2,2 роки),  які були розділені на групи залежно від застосованої методики НПЗП-терапії. До І-ої групи (ретроспективний аналіз) увійшли 32 пацієнти, що отримували неселективний НПЗП диклофенак у початковій добовій дозі 75 мг;  36 пацієнтів ІІ-ої групи приймали селективний ЦОГ-2-інгібітор німесулід (200 мг/доб); 22 хворим ІІІ-ої групи призначався німесулід в такій самій початковій дозі у комбінації з ІПП омепразолом (по 20 мг двічі на добу).

Результати. Хворі дослідних груп були порівняні за основними демографічними показниками та характеристикою ОА, вираженістю суглобового синдрому, станом гастродуоденальної зони, H.pylori-статусом (інфікованих – 86,6%, ерадикація у жодного не проводилася). Частота НПЗП-гастропатій в І-ій групі хворих сягла 50%, власне виразки виникли у 18,8%. В ІІ-ій групі виразки антрального відділу шлунка спостерігалися в 5,5%, множинні гострі ерозії пілороантрального відділу шлунка та цибулини дванадцятипалої кишки - у 38,9%. У хворих ІІІ-ої групи відзначено найкращу гастродуоденальну толерантність:  антродуоденальні ерозії спостерігалися лише у 9%, виразок не було; проте, суб’єктивна переносність лікування виявилася порівнянною у всіх групах.

Добавлено 1 января 1970.Версия для печати

comments powered by Disqus