Остеопенічний синдром при ревматоїдному артриті: основні детермінанти прогресуючих втрат кісткової маси

При ревматоїдному артриті (РА) внаслідок нагромадження цитокінів значно підвищується резорбція кісткової тканини, що може призводити, залежно від активності запального процесу, до розвитку різних ступенів остеопенії та остеопорозу (ОП). Розвиток ревматоїд-асоційованої остеопенії є гетерогенним процесом, натомість основні детермінанти його формування до цього часу остаточно не вивчені. За даними різних авторів, ОП при РА виявляється у 28,6-73,8% пацієнтів (Головач І.Ю., 2000; Mizushima Y., 1997).

Мета: встановити основні детермінанти формування ОП і остеопенічного синдрому у хворих на РА при дослідженні кісткової тканини методом двофотонної рентгенівської абсорбціометрії.

Матеріали та методи. Під спостереженням перебувало 108 хворих із вірогідним діагнозом РА. Вік обстежених від 18 до 76 років (в середньому 42,6±6,8 років); чоловіків було 18 (16,7%), жінок – 90 (83,3%). У лікуванні не використовували системну глюкокортикоїдну терапію. Мінеральну щільність кісткової тканини і ступінь ОП оцінювали методом двофотонної рентгенівської абсорбціометрії за допомогою денситометра “Challenger” (DMS, Франція) за технологією DEXA.

Результати. При дослідженні структурно-функціонального стану кісткової тканини ОП діагностовано у 45 хворих (41,6%), остеопенічний синдром – у 57 (52,8%), нормальний стан кісткової тканини – у 6 (5,6%). Нами проведено аналіз впливу віку, активності процесу і  тривалості захворювання на формування ОП при РА. Частота ОП зростає з віком. Так, у віковій групі 20-44 роки його діагностовано у 19,4% хворих (у 7 з 36 обстежених),  45-59 років – у 41,9% (у 13 з 31), 60-74 роки – у 60,9% (у 25 з 41 обстеженого).  При тривалості захворювання до 3-х років ОП діагностовано у 15,4% пацієнтів (у 6 з 39 обстежених), а при тривалості більше 5-ти років – у 77,1% (у 27 з 35).

Встановлено також залежність частоти виявлення порушень кісткової тканини від ступеня активності ревматоїдного запалення. Найчастіше ОП спостерігали у хворих із максимальною активністю процесу (73,4% хворих).

Висновки. Перебіг РА супроводжується порушеннями структурно-функціонального стану кісткової тканини, який є важливим клінічним симптомом і невід’ємним патогенетичним компонентом. Отримані результати дозволяють стверджувати, що вік хворих, тривалість перебігу РА і ступінь активності є важливими детермінантами розвитку остеопенічного синдрому і ОП.